До війни Україна активно використовувала повітряні вантажні перевезення для швидкої доставки імпортних та експортних товарів. Проте з припиненням авіаперевезень усі логістичні процеси довелося перебудовувати майже з нуля.
У цій статті експерти компанії КИЙ АВІА КАРГО розповідають, як міжнародна логістика адаптувалась до нової реальності, які транспортні шляхи стали основними та з якими труднощами стикаються логістичні компанії.
Закрите небо: наслідки для логістичної системи
Закриття повітряного простору над Україною означає неможливість здійснювати як пасажирські, так і вантажні авіарейси. Це боляче вдарило по тих галузях, де критично важливим був час доставки — зокрема, фармацевтика, електроніка, медичне обладнання, запчастини до техніки. Також постраждали компанії, які активно працювали на експорт і мали налагоджені авіаканали до країн ЄС, Азії та США.
У зв’язку з цим авіавантажі були перенаправлені через сусідні країни, а логістика переорієнтувалася на комбіновані маршрути — автомобільні, залізничні та морські.
Нові маршрути: переорієнтація на захід
Після закриття неба логістичні компанії почали активно використовувати західні кордони України — зокрема пункти пропуску до Польщі, Словаччини, Угорщини та Румунії. Саме ці країни стали хабами для міжнародної доставки товарів до та з України.
Наприклад, вантаж з Китаю, який раніше доставлявся до Києва авіасполученням через Бориспіль, тепер летить до Варшави або Будапешта, після чого перевантажується на автомобільний або залізничний транспорт та доставляється до кінцевого споживача в Україні.
Роль залізничного транспорту
Залізниця стала ключовим гравцем в новій логістичній реальності. Укрзалізниця активно розвиває інфраструктуру на західному напрямку, адаптуючи її до європейської колії. Це дозволяє суттєво скоротити час перевантаження товарів на кордоні.
Крім того, залізниця показала високу надійність у військових умовах. Вона використовується як для гуманітарних вантажів, так і для комерційного імпорту-експорту.
Морські та річкові перевезення
Через блокаду більшості українських портів на Чорному морі, морська логістика зазнала значних змін. Основні вантажні потоки переорієнтувались на порти Румунії (Констанца), Польщі (Гданськ) та Болгарії. Також відновлено інтерес до внутрішніх річкових перевезень по Дунаю, зокрема через порт Ізмаїл, який набрав стратегічного значення.
Це дозволяє хоча б частково компенсувати втрату логістичних потужностей великих морських портів, таких як Одеса та Миколаїв.
Вплив на бізнес і вартість логістики
Перебудова логістичних маршрутів неминуче призвела до зростання витрат. Доставка, яка раніше займала кілька днів авіатранспортом, тепер може тривати до двох тижнів, а її вартість зросла в кілька разів. Це особливо критично для малих і середніх підприємств, які не мають значних запасів і оборотних коштів.
У відповідь бізнес почав переглядати свої підходи до зберігання, планування поставок і налагодження альтернативних маршрутів. Деякі компанії об’єднуються для спільного використання транспорту або створюють логістичні хаби за кордоном.
Перспективи та адаптація галузі
Попри складнощі, український логістичний сектор демонструє високу гнучкість та здатність до адаптації. Багато компаній запроваджують цифрові рішення для моніторингу та управління ланцюгами постачання, використовують автоматизовані склади за межами України, оптимізують митні процеси.
Міжнародні партнери також надають підтримку — як у вигляді інвестицій, так і через спрощення логістичних процедур. У перспективі післявоєнної відбудови очікується активна модернізація логістичної інфраструктури, з урахуванням уроків, здобутих під час війни.
Закрите небо над Україною стало серйозним викликом для міжнародної логістики, проте не паралізувало її. Завдяки швидкій переорієнтації на сухопутні та морські шляхи, використанню нових технологій і міжнародній підтримці, український бізнес зміг зберегти зв’язок зі світовими ринками. Цей досвід формує нову логістичну модель, здатну працювати в умовах нестабільності та кризи.
